Розділ 15

— Наташа.

— Як? — я навіть спіткнувся.

Скляров уже встиг перекинутися вітанням з адміністратором салону й повів мене від стійки в бік перукарської зали з написом «VIP-зона. Чарівне обслуговування!», розташоване окремо від основного приміщення. Зупинившись біля входу в кімнату, пропустив уперед і ляснув по плечу:

— Та не переймайся ти, Єгоре! Зараз сам і познайомишся! Наталя — своя людина. От як було, так все їй і розкажеш!

Кімната виявилася не дуже великою, але стильно та професійно оформленою зоною (з картинами на стінах, дзеркалами та підсвіткою), в якій стояли два крісла. В одному з них сиділа огрядна жінка, а над нею щосили працював хлопець із довгим світлим волоссям до плечей і татуюванням на руці. Він віртуозно орудував ножицями.

Коли ми увійшли, блондин якраз підняв руку, і я помітив на його блідій шкірі різноколірних метеликів, що розліталися.

Що? У мене й самого були татуювання, але до такої хріні мужику ще додуматися треба!

Побачивши мене на порозі — високого, синього типа, з лютим виразом обличчя, з цукерками та букетом троянд у руці, блондин завмер на місці й відкрив рота.

— Привіт, Костю, а ми до Феєчки! — повідомив незнайомцю Денис. — Де вона?

Хлопець невпевнено хитнув головою, вказавши кудись собі за спину, злякано моргнув, і раптом впустив гребінець.

Я й сам знав, що виглядаю ідіотом зростом у метр дев’яносто, але під розкритим поглядом блондина відчув це повною мірою. А ще відчув, що починаю злитися.

Сподіваюся, ця хвалена Наташа виявиться міцнішою на нерви, інакше…

— Феєчко! — раптом скрикнув фальцетом довговолосий. — Наталко! Іди сюди, терміново! Тут до тебе прийшли! — По-дівочому приклавши долоню до щоки, він простяг здивовано: — Очманіти! Ні, ну треба ж який красень!

Та годі, не таким вже й монстром я виглядав. І вже точно не хотів, щоби на мене ось так витріщалися, ніби ми в цирку.

Рушивши вперед, я вже зібрався худому про це сказати, коли всередині кімнати відчинилися двері, і з них вийшла дівчина.

Закінчуючи з кимось розмову, вона щось кинула поверх плеча, повернула голову, простукала каблучками кілька кроків до нас… і раптово завмерла. Розімкнула губи на здивованому вдиху, побачивши мене.

А я й сам остовпів.

Моя Мегера!

Моя шкідлива сусідка з колючим язичком і моторошним характером, стояла прямо переді мною й була здивована зустрічі не менше мого. Навіть, мабуть, куди більше! Але на відміну від мене, виглядала вона при цьому чудово!

Мені вистачило пари секунд, щоб оцінити бірюзову блузу, розстебнуту на верхній ґудзик, затягнуті у вузьку спідницю круті стегна й над тонкою талією немаленькі груди. На миловидному обличчі все ще залишалися сліди усмішки, і сьогодні її пшеничне волосся з рожевими кінцями не стирчало в різні боки, як у дикої кішки, а красиво лежало на плечах. Великі темно-зелені очі вражено розплющилися.

Доглянута лялька, якщо не знати, на що вона здатна!

Я вчепився в букет і стиснув зуби. Ще секунда, і спіймав би фурію за шию, але, мабуть, Денис щось таке відчув, бо раптом відчутно тицьнув мене під бік ліктем і сказав на вухо:

— Гей, Беркуте, відімри! Феєчка, звичайно, дівчина апетитна, але я тебе попередив! Коли я говорив шукати комфорт на стороні, я не мав на увазі її. Забудь! Мені з нею сваритися не можна! Та й тобі не раджу.