Розділ 28

Наталка

Спалося погано. Нічого не снилося, і хоч зрештою вдалося заснути, але тіло не відпочило. Йому не вистачило тепла й повного розслаблення в короткому, але глибокому сні біля гарячого Єгора, і це стало неприємним сюрпризом, коли я прокинулась і виявила, що зіщулилася в ліжку. Що в кімнаті прохолодніше, ніж мені завжди здавалося, і більше не так затишно. І душу лоскоче смуток, який нікуди не зник зранку.

Я встала з ліжка й подивилася на двері. Накинувши халат, пішла у ванну кімнату і стала приводити себе до ладу — час було збиратися на роботу. Зазирнула на кухню…

Вечеря залишилася недоторканою, Амур спокійно лежав посеред кухні, ворушачи хвостом, і лише стежив за моїми рухами поглядом, а це означало, що Єгор уже встиг рано-вранці його вигуляти, але сам нікуди не пішов — взуття сусіда стояло в передпокої.

Залишивши хлопцеві записку, де взяти обід і як розігріти (раз він увечері не повечеряв), я поїхала на роботу, вирішивши попередити його, що, якщо умови нашого спільного проживання змінилися, то нехай так і скаже, а не влаштовує бойкот. Тоді і я його продукти не братиму. А то трохи прикро, все-таки я старалася — і вчора старалася особливо, якщо чесно.

Уже в машині дорогою на роботу пошкодувала про записку — ну й навіщо написала? Я тепер сама, що той дитячий садок. Не зрозуміло, на що образилася, і незрозуміло, чого хочу.

Єгор приїхав до мене в салон «Бомонд» на початку другої половини дня. Але спочатку в зал зазирнув Фузик — у сорочці з високим коміром і піжонському капелюсі-трилбі, мій бос округлив очі і красномовним поглядом показав собі за спину, шикнувши Костику, щоби той обернувся.

— Гей, Феєчко, там до тебе твій брутал прийшов. Бог мій, такий сексі! — Ігор приклав долоню до грудей та ахнув. — Уявляєш, схопив мене за руку, мало серце з грудей не вистрибнуло, і каже Фею йому подавай. Манери, як у дикого варвара! — тепер очі заблищали не тільки в боса, а й у Бубочки.

— Точно! Я ще минулого разу оцінив його темперамент! — підтакнув Костик. — Він мене так і свердлив поглядом!

— Хто? — я стригла свого постійного клієнта Олега, директора спа-готелю, приємного чоловіка років тридцяти п’яти, і слухала його розповідь про поїздку з друзями до Ірландії та розгул «пацанів» місцевими пабами, а тому не відразу відволіквалася на Фужерова.

— Халк твій, кажу, прийшов! — просигналив жестами бос. — Фею вимагає, зараз і негайно! Ну, я пояснив, звичайно, що ти зайнята, але боюся, він не зрозумів.

— Гей, я все чув!

У коридорі з’явився Єгор — весь у снігу та без шапки. Наблизившись, хлопець легко відсунув Фузика вбік, обтрусив волосся й пуховик, і цілком чемно запитав:

— Привіт, Наталю. Можна тебе на хвилинку? Дуже треба.

Я стояла з ножицями та гребінцем у руках, і розгубилася.

— Єгоре, але я працюю.

— А я відлітаю. Терміново. Зараз ось їду до аеропорту. Так можна?

Помітивши в моєму кріслі чоловіка, Беркут тут же натягнув на вилицях жовна і звузив погляд. Можна було й без слів зрозуміти, що відмови він не прийме.

— Звичайно, Феєчко, я почекаю скільки треба. Не питання, — погодився мій клієнт, і я вийшла із зали. Завела Єгора до приміщення для персоналу й прикрила за нами двері. Повернулася до хлопця.

Високий і широкоплечий Беркут одразу навис наді мною, і серце зрадливо застукотіло. У кімнаті зненацька стало тісно.

— Куди ти відлітаєш? — спитала, підводячи голову. — І чому раптом зараз? Або ти знав заздалегідь?

— Ні, не знав. До Німеччини, на кілька днів. Можливо, на тиждень. Виникли робочі питання, які можна вирішити лише на місці. Феє, я хотів тебе попросити…

Чомусь від цієї звістки на душі стало сумно. Дуже-дуже сумно.

— Добре, я догляну за Амуром, — здогадалася. — Не хвилюйся, мені не важко.

Єгор кивнув, але відразу себе обсмикнув.

— Я зовсім не про це, хоча і про це теж. Загалом, - він зітхнув і витягнув руку з кишені. Підняв її до мого обличчя… але не знаючи, куди подіти, сунув назад у кишеню. — Я що хотів сказати… Поки мене не буде, не роби дурниць, Наташко.

— Що? — мінорний флер, повний загадкового та незрозумілого, як вітром здуло. — Яких ще дурниць? — миттю скинула брови.

Відповідь отримала розмиту.

— Різних.

— А точніше?

Єгор знову зітхнув, але серйозно відповів:

— Якщо точніше, то прозвучить грубо. Тобі не сподобається. Просто спи вдома одна, і все буде добре. Так зрозуміло?

Було незрозуміло, особливо у світлі наших стосунків. Які, власне, закінчилися так і не розпочавшись.

— Ну, знаєш, Беркуте… Мені вже не подобається! І чого це ти мною командуєш?

Хлопець нарешті знайшов застосування своїм рукам. Впіймав мою долоню і вклав у неї ключі.

— Ось, тримай.

— Що це?

— Ключі від «Тойоти». Я зараз їду в аеропорт на таксі, вдома на столі залишив гроші на все необхідне. Заправ позашляховик і можеш користуватися. На вулиці знову мете, застрягнеш на своїй блосі.

— Дякую, звичайно, за довіру, — я не на жарт здивувалася такій пропозиції, але постаралася відповісти рівно, нагадавши собі, що переді мною Халк, а не принц, — але машина в мене нормальна, і я непогано заробляю.

— Та бачу я, як непогано, — раптом спохмурнів Єгор, підібгавши губи. — Гладиш тут без розбору… всяких мужиків!

— Що? — завмерла я. Ось чому в нас ніколи не виходить поговорити нормально? — Яких ще всяких? Він одружений, і я його стрижу, а не гладжу! Це моя робота! Зовсім із глузду з’їхав?

— І що? Кого це зупиняло? Я помітив, як він на твої груди витріщався! Ти б ще ґудзик розстебнула й нижче нахилилася! У тебе добре виходить!

Ось ніколи зі мною такого не було, щоб я в дорослому віці вдарила іншу людину. А тут ледь стрималася від ляпаса. Але що відповісти на образу — не знайшлася. Тільки відступила, притиснувши до себе долоню (подалі від гріха), а от погляд від Халка не відвела. Нехай знає, що я в цю мить про нього думаю.

Та, схоже, Єгор і сам схаменувся. Глянув винувато спочатку на мої груди, а потім в очі.

— Чорт! — вилаявся. — Феє, вибач! — зробив крок слідом, — Я не хотів тебе образити, чуєш?

— Не вибачайся, — холодно хмикнула, — ми, перукарі, всі доступні особи. Якщо клієнт на чай щедро відвалить, то з таким і переспати можна. У тебе багатий досвіт, ти напевно знаєш. А там і на шубу заробити, а то що ж я в кожушку ходжу?! Ось прямо зараз і виправлюся, тим більше, що Олег симпатичний чоловік. Так кажеш, у мене добре виходить нахилятися? А більше нічого добре не виходить?

Двері грюкнули, і я залишилася в підсобному приміщенні одна. Але не встигла важко видихнути та опустити плечі, як Єгор повернувся. І тепер навис наді мною справжнім Халком, навіть страшно стало.

— Тільки спробуй, Наташко! — видихнув із риком. — Не шукай пригод на задницю!

— Що спробуй?

— Все!

Сказав так змістовно й пішов. Цього разу зовсім.

Ну ось і поговорили, називається. Постоявши з хвилину в підсобці, я повернулася до робочої зали й навіть не відреагувала, коли господар спа-готелю схопився з крісла мені назустріч і спіймав моє зап’ястя.

— Феєчко, скажи! Це що, справді, був сам Єгор Беркут? Ви що, з ним знайомі? Господи, повірити не можу! Я ж на власні очі бачив його бій у Чикаго з Камілем Росса! Всі казали, що це майбутній чемпіон, а він раптом зник. Ходили чутки, ніби загинув в аварії, і ось зараз я бачу його тут… Збожеволіти!

Я не слухала клієнта й не відчувала, як він смикав мене. Я раптом зрозуміла, що Єгор насправді поїхав, а я лишилася сама.

Одна в нашій затишній квартирі, як нещодавно сама того хотіла.